Сучасні сейфи

19 Травня 2011

Вогнетривкі, непроникні для пилу і води стіни сучасних банківських сейфів здатні не тільки чинити опір знаряддям зломщиків, але і витримати не один катаклізм.

Немає такого банку, обмінного пункту, державної установи чи великого магазину, в якому не було б хоча б одного сейфа або вогнетривкої шафи. Їх встановлюють навіть на поромах і пасажирських кораблях. На борту знаменитого «Титаніка» подорожували п'ятьдесят-сім мільйонерів. Були серед них промисловці, фабриканти, власники газет. Всі ці люди зберігали в корабельних сейфах одних діамантів на загальну суму 250 мільйонів доларів!

Перші аналоги сучасних сейфів з'явилися двісті років тому в Англії. Промислова революція створила капіталістів, яким  потрібні були безпечні місця для зберігання грошей. Старовинні дерев'яні скрині для цього вже не надто підходили. Надто легко їх можна було відкрити. Тому й почали конструювати перші шафки, зроблені із сталі і забезпечені міцними замками. Здавалося, що вони виглядають дуже солідно і здолати їх неможливо. До пори до часу ...

Коли ж винайшли ацетиленово-кисневий пальник, стало ясно, що один, навіть найтовстіший шар сталі, не витримає її натиску. Тоді почали застосовувати два шари металу, додатково прокладені міддю й шаром бетону.

Основна схема будови сейфів і вогнетривких шаф за двісті років не змінилася. Сучасні сейфи, точно так само, як і їх попередники багато років тому - це ящики з масивними стінами і дверима, які забезпечені замками. А от матеріал, з яких їх роблять, змінився.

Історія пристроїв сейфів і схованок нагадує гонки між конструкторами і злодіями. Тільки перші вважають, що винайшли досконалий захист, зломщики негайно ж доводять, що можуть бути ще більш досконалими.

Ключем та брухтом

Перші металеві сейфи злодії відкривали, зламуючи замки ломом або підриваючи замки за допомогою пороху, що засипали в замкову щілину. Це швидко змусило конструкторів відмовитися від ключа. Замість нього почали використовувати кодові замки з циферблатом, що відкривають внутрішні запори. Щоб відкрити такі двері, було необхідно повернути кілька дисків (звичайно три) з цифрами шифру і отримати необхідну комбінацію цифр.

Шифр і навушники

Кодові замки незабаром показали своє слабке місце. У момент деблокування чергового засува лунав легкий щиглик, що, звичайно, ж швидко навчилися використовувати зломщики. Збройним звичайним лікарським стетоскопом, вони відкривали замок «на слух». Медичний стетоскоп був неоціненним знаряддям зломщика. Він дозволяв розшифрувати комбінації замку, тому що був здатний вловити найтихіші клацання, з якими відкривалися відповідні запори. Окремі злодії-віртуози розкривали замки за допомогою виключно власного слуху і чуйних музичних пальців, які вловлювали найменшу вібрацію дверцят сейфу при клацанні замку. Згадайте фільм "Ва банк" Саме так відкривав сейфи пан Генрик Квінто, а точніше його прототип - легендарний зломщик Казімєж Чіхоцкій.

Конструкторам після другої світової частково вдалося вирішити і цю проблему. Для того, щоб обдурити ведмежатників, диски циферблатів і замки стали видавати серію додаткових щигликів, що ускладнювало злом сейфів.

Сталь і вогонь

Потовщені сталеві стіни були непереборною перешкодою на шляху дрилів і пил, якими користувалися зломщики 19 століття. До тих пір, поки не з'явилися ацетиленово-кисневі пальники. Палаюча суміш газів при температурі 2500 за Цельсієм прорізала всі залізні конструкції. Відповіддю виробників стало використання при конструюванні сейфів багатошарових стін.

Бетон і алмазне свердло

У шістдесятих роках XX століття розвиток технічної думки знову підтримали злодії. Вони почали використовувати свердла з алмазною коронкою, що приводиться в рух гідравлічним способом і здатної подолати навіть бетон. Успішним засобом проти нього виявився твердий оксид алюмінію - корунд, який додавали в бетон.

Корунд і зварювальна лампа

Найсучасніше знаряддя зломщика - це зварювальна лампа. Вона створює температуру більше 3000 градусів. Спрямована в одну точку, вона пропалює навіть  найтвердіший матеріал. Здається, що проти неї немає засобу, але ... Досить додати в суміш, що заповнює стінки сейфа шар графіту, щоб зробити її марною. Згоряючи графіт сильно димить, що робить перебування поруч із сейфом просто неможливим.

Хоча збільшення числа шарів, з яких виготовлена ​​стіна сейфа, значно ускладнило роботу зломщикам, не всі броньовані сейфи багатошарові. Маленькі сейфи можуть бути, як кажуть професіонали, «одноплащовими». Вогнетривкі шафи завжди «двухплащові», тобто їх стінки утворюють два шари сталі, розділені іншими матеріалами. Крім того, сейф може мати лише один замок, а у вогнетривких шафах найчастіше два замки. Для дилетанта це дрібна неістотна різниця. Люди часто вживають обидві назви як синоніми або, якщо металевий ящик для зберігання цінностей невеликий і вмонтований в стіну, то його називають сейфом. Якщо ж навпаки, він великий і стоїть окремо в кутку приміщення -  шафою. Проте сейф зовсім не повинен бути маленьким, як і великим. Крім того, сейф не обов'язково вмонтований у стіну. Він може бути вбудований в меблі або стояти окремо. А ось вогнетривкі шафи завжди стоять окремо.

Особливу категорію становлять сховища цінностей. Як і багато століть тому, сучасні скарбниці - це приміщення, які охороняються від небажаних візитів системою безпеки . Її стіни сьогодні складені вже не тільки з каменю чи бетону, але і з декількох шарів сталі та інших міцних матеріалів. Сховище влаштовано як і сейф, але може краще протистояти злому.

Додатковою перешкодою служить сама дорога в сховище цінностей. Якби непроханий гість захотів туди потрапити, йому б довелося спершу подолати опір збройної охорони, минути цілу систему камер, прослизнути повз датчики руху, відкрити кілька масивних дверей в коридорі сховища, а потім ще більш масивні двері самої скарбниці і нарешті двері вогнетривких шаф або сейфів.

Переклад - редакція Буднет

 

http://www.vashdom.ru